Проблеми адаптації дітей до нових умов ДНЗ.

Адаптація — це пристосування організму до нових обставин, а для дитини дошкільний заклад саме і є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням, новими взаєминами. Адаптація об’єднує чимало індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сімейного ставлення, від умов перебування в дошкільному закладі.

І тому кожна дитина звикає до дошкільного закладу по-своєму.
Дво-, трирічні відчувають страх перед незнайомими людьми і новими ситуаціями спілкування. Саме ці страхи і є однією з причин важкої адаптації дитини в групі. Відповідно дитина отримує стрес, і це призводить до того, що вона стає збудливою, плаксивою, частіше хворіє, а відтак це негативно впливає на захисні сили дитячого організму.

Для емоційно нерозвинених дітей адаптація, навпаки, відбувається легше — у них немає сформованої прихильності до матері. Що більше розвинений емоційний зв’язок з мамою, тим важче відбуватиметься адаптація. На жаль, не всі діти можуть витримати проблеми адаптації, і це може призвести до розвитку неврозу в дитини.

Якщо протягом року дитина не адаптувалася до дошкільного закладу, то це є сигналом для педагогів, які обов’язково мають розповісти про це батькам дитини і рекомендувати їм звернутися до фахівців.

 Ознаки дезадаптації: 

1. Несформованість позитивного настановлення на відвідування дошкільного закладу. Важливо сформувати у дитини позитивне очікування майбутніх змін. Часто батьки зі співчуттям ставляться до відвідування дитиною дитячого садка. Внаслідок такого ставлення дитина теж починає страждати, вередує, відмовляється відвідувати ДНЗ. Іноді батьки залякують дитину відвідуванням садочка. Часто діти навіть не знають, що їх чекає у садку.
2. Несформованість навичок самообслуговування. Часто батьки, економлячи час, поспішають нагодувати, одягнути дитину, стримуючи цим формування у неї практичних умінь і навичок – діти не вміють самостійно одягатися, користуватися туалетом.
3. Відсутність спілкування з однолітками. У деяких випадках батьки свідомо обмежують спілкування дитини з ровесниками, щоб захистити її від поганого впливу. Як наслідок: конфліктність, невміння попросити, невміння зачекати.
4. Невідповідність домашнього режиму режимові дошкільного закладу. Якщо режими кардинально відрізняються в часі й послідовності режимних моментів, дитина відчуватиме дискомфорт.

Вельми важко звикають до дошкільного закладу єдині в сім’ї діти, особливо ті, якими дуже опікуються, залежні від мами, ті, які звикли до постійної уваги, невпевнені в собі.

Гірше від усіх почуваються в дошкільному навчальному закладі діти з флегматичним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дошкільного закладу; не можуть швидко одягатися, збиратися на прогулянку, їсти.

Фактором, який ускладнює процес адаптації, можуть бути і конфлікти в сім’ї, не спілкування батьків. Діти з таких сімей ведуть себе невпевнено, нерішуче, багато хвилюються.

Якщо дитина має нервове захворювання, то віддавати її до дошкільного закладу потрібно не раніше ніж у три роки — дівчинку і 3,5 роки — хлопчика.

Якщо єдина дитина в сім’ї часто хворіє, має страхи, то її входження в групу має бути поступовим. Спочатку її потрібно привести в дитсадок, ознайомити з груповою кімнатою, вихователем, дітьми; розглянути іграшки, викликати зацікавленість до довкілля; повернутися додому. Далі кілька днів можна приводити дитину до закладу і забирати до денного сну. Залежно від поведінки дитини час перебування можна збільшувати. Удома потрібно більше гратися з дитиною в рухливі, емоційні ігри, щоб дитина в закладі не почувалася скутою, напруженою, і якщо не розрядити цю напругу, вона може стати причиною розвитку неврозу.

Від сформованості навичок адаптованої поведінки та самообслуговування залежить успішність перебування дитини в дошкільному закладі. Дитині легше буде адаптуватися в колективі, якщо вона знатиме не лише імена вихователів, але ознайомиться з однією чи кількома дітьми з групи ще до приходу в групу. Маленька дитина має знати, у яких випадках їй варто звертатися по допомогу до дорослого. Усі ці знання дитина може здобути, спостерігаючи за іншими дітьми під час прогулянок, а також удома, у рольових іграх з батьками.

Велике значення мають розповіді батьків про дошкільний заклад. Не можна залякувати дитину тим, що в групі щось буде не так. Так само не можна і обіцяти дитині «райського» життя в дошкільному закладі. І те й інше однаковою мірою погано. Бо такі розповіді не відповідають дійсності, з якою дитина матиме справу в дошкільному закладі.

Поступово, ще до вступу до дитячого садка, дитину варто привчити до щоденних водних процедур. У період адаптації не потрібно починати загартування, а теплі ванночки щовечора допоможуть розслабитися та знімуть нервове напруження. Легкий масаж після ванни заспокоїть дитину перед сном.

Тривале перебування на свіжому повітрі та достатній час для самостійної рухової діяльності сприятимуть нормалізації нервово-психічного стану дитини.

Отже, лише у співпраці батьків і педагогів закладу можна полегшити період адаптації для дитини.

                         Поради та рекомендації щодо взаємин батьків з дитиною

у період її адаптації до дошкільного закладу.

 * У період адаптації Ваших дітей до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до поведінки, настрою, самопочуття своїх дітей.

 * Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, бо це великою мірою зумовлює успіх протягом усього дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м’яким дотиком руки до чола, з теплою посмішкою.

 * Настроюйте дитину вдома так, що в садочку їй буде добре, там багато іграшок, хороших діток.

 * Аж ніяк не слід залякувати дитину вдома садком. Це викличе страх перед ним і погіршить самопочуття дитини у час звикання до нього.

* Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається дитині підсвідомо. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.

* Приділяйте значну увагу навчанню дітей елементарних навичок самообслуговування: вчіть їх одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, вмиватися.

* В перші дні відвідування садка залишайте дитину на 1 – 2 год. в групі, потім поступово збільшуйте час перебування на одну годину. Не запізнюйтеся – забирайте дитину вчасно. Обов’язково говоріть дитині, що мама завжди повертається за нею.

* Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання, інакше малюк відчує Ваше занепокоєння, йому буде ще складніше заспокоїтися. Завжди цілуйте дитину в щічку, покладіть до кишеньки якусь пам’ятну річ, що нагадуватиме про Вас і про те, як сильно Ви його любите.

* Не віддавайте дитину в ДНЗ у розпалі кризи трьох років.

* Забезпечуйте сталий виховний вплив в сім’ї обох батьків, говоріть чітко дитині, що можна робити, і як це зробити, а що не можна робити, і чому. Тоді Ваша дитина буде розуміти, чого конкретно вимагають від неї батьки.

 * Цікавтеся у вихователя Вашої дитини, як вона грається, спілкується з іншими дітьми.

*Повідомте обов’язково вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров’я і поведінки Вашого малюка.

* Тримайте тісний зв’язок з персоналом групи, і будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти Вашу дитину, і по-материнськи дбають про неї.

 * При важкому перебігу адаптаційного процесу у Вашої дитини звертайтеся на консультацію до дитячого психолога, дитячого педіатра.

Як зберегти своє психічне здоров’я під час карантину.

Карантин неабияк  вплинув на спосіб життя людей.  Безперечно, ми всі різні. У кожного з нас власна картина світу, свої цінності. Ми маємо різні світогляди, темпераменти, різний досвід і способи реагування в складних ситуаціях та різні стратегії подолання цих ситуацій. Усі ці стратегії й способи можуть бути прийнятними, якщо є для Вас результативними і допомагають зберегти внутрішню рівновагу.

Поради щодо того, як правильно організувати життя під час карантину, аби зберегти психічне і психологічне здоров’я.

• У першу чергу, найважливішим є уміння знаходити в собі ресурси.

Це ті дії, які допомагають зберігати спокій та душевну рівновагу, які розслабляють. У кожної людини – це свій варіант. Хтось любить смачно і цікаво поїсти, хтось подивитися цікаве кіно, комусь допомагає прибирання. Хтось любить малювати чи щось виробляти власними руками, хтось любить природу, яка дає енергію. Цей список можна продовжувати і продовжувати, головне, щоб Вам у цій діяльності було спокійно, затишно та безпечно.

• Дотримуйтесь інформаційної гігієни.

Перевіряйте інформацію та критично мисліть.  Проаналізуйте: чи те, що Ви читаєте чи дивитесь, є першоджерелом? Не переглядайте лише заголовки, вони оманливі.

• Аналізуйте думки.

Як тільки ви відчуваєте, що вас накриває хвиля паніки і хвилювання, сконцентруйтеся на тому, що ви усвідомили цей момент. Занепокоєння відступає, якщо людина робить хоча б спробу його побороти.   Думки та слова матеріалізуються. Позитив притягує таку ж силу мають думки та слова. Вірте у найкраще, любіть життя та насолоджуйтесь ним.

• Дихайте. 

Дихання – найефективніший метод емоційної саморегуляції у стресових умовах. Відкладіть всі відволікаючі фактори, сядьте на стілець,  відкиньтеся в кріслі, закрийте очі, розслабте всі м’язи і просто дихайте. Вам потрібно на деякий час зосередитися виключно на своєму диханні, щоб перервати блукання розуму. Думайте про те, як це – вдихати і видихати. Це звучить просто, але на ділі не так й легко зробити. У критичний момент зафіксуйте свою увагу на процесі – вдих через ніс, видих через рот – і ви відчуєте, як стрес потроху відступає. Цілком природно, якщо через кілька вдихів ви почнете думати про щось інше. Тоді просто знову зосередьтесь на диханні і продовжуйте вправу. Якщо для вас це легке завдання, почніть рахувати свої вдихи і видихи до 20.

• Висипляйтесь.

Ваш самоконтроль, увага і пам’ять – все це зменшується, якщо ви мало спите. Позбавлення сну викликає збільшення гормонів стресу навіть при відсутності стресової ситуації. Сон – особливий фізіологічний стан. Відпочити найкраще можна саме вночі, так як наш організм здатний повністю розслабитися, а мозок зарядитися.

• Фізична активність.

Фізичне здоров’я тісно пов’язане з психічним здоров’ям. Вправи не тільки зміцнюють м’язи, серце, а й сприяють утворенню гормонів – ендорфінів, які покращують настрій і діють як природні антидепресанти.

• Читайте книги.

Спробуйте почати читати книги, навіть якщо не вірите що вони, вам допоможуть. Просто виберіть відповідну тематику книги і починайте читати хоча б по 30 хвилин на день. Тоді ви переконаєтеся в тому, що це допомагає позбутися від тривог і знайти спокій та рівновагу душі.

• Розвивайте свої таланти і інтереси.

На сьогоднішній день у людей будь-якого віку є можливість вивчити свої таланти у багатьох областях, включаючи спорт, науку, музику, театр і т.д. Найчастіше, чим більше ви знаєте, вмієте, тим цікавіше стає життя. Почуття компетентності, що приходить при розвитку навичок, може багато чого зробити для підтримки самоповаги.

• Їжте морозиво – там є компонент, який покращує настрій. І банан – у ньому є сиротонін, гормон щастя.
• Живіть у сьогоденні.

Дивіться частіше у вікно та милуйтесь тим, як розквітає природа, слухайте, як співають птахи. Час знизити темп життя, щоб помічати та відчувати смак кожного дня. Спитайте себе: «Коли востаннє ви просто сиділи з чашкою кави біля вікна або на балконі та насолоджувались?». Зробіть це зараз.

                                          Бережіть себе та свою родину!